Професійне вигорання

Термін «професійне вигорання» з’явився відносно недавно. Його ввів американський психіатр Фрейденсберг у 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які працюють в системі «людина – людина». Нині він має вже діагностичний статус у «Міжнародній класифікації хвороб» – проблеми, пов’язані з труднощами управління власним життям.

Сьогодні під професійним вигоранням розуміють захисну поведінку, спрямовану на уникнення або зменшення витрачання сил та емоцій.            

Цей роцес виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» і розвивається поступово. 

Спочатку у «вигораючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі емоційна перевтома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб'язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи. 

 Така втома може провокувати стан пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття постійної напруги, дискомфорту.

Стає усе важче зосередитись на виконуваній роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. 

Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо ж це не вдається, то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може виражатися у байдужості до людей, цинізмі і навіть агресії.

Вигорання відбувається дуже поступово (I стадія триває 3-5 років, II триває 5-15 років, III – від 10 до 20 років), на його тлі можуть загострюватись хронічні і виникати нові хвороби.

Професійне вигорання – реакція організму та психологічної сфери людини, яка виникає внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її професійною діяльністю; результат некерованого довготривалого стресу; психічний стан, який характеризується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, викликаних професійною діяльністю людини, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень; різновид та передумова професійної деформації особистості.

Основною причиною виникнення синдрому емоційного вигорання є порушення стану рівноваги у працівника, коли вимоги (внутрішні та зовнішні) протягом тривалого часу домінують над ресурсами особистості (внутрішніми та зовнішніми). Звідси випливає ключовий компонент синдрому «вигорання» – невідповідність між особистістю і вимогами, які до неї висуваються.

     Основні симптоми професійного вигорання :

• швидка втомлюваність;
• негативізм у спілкуванні з учнями та колегами;
• безсоння;
• почуття провини;
• зниження самооцінки;
• порушення пам’яті, уваги;
• підвищення дратівливості;
• розвиток тривожного й депресивних розладів;
• порушення у харчуванні;
• соматичні захворювання;
• головний біль;
• тахікардія, аритмія, гіпертонія.

Як уникнути синдрому професійного вигорання ?

• Любіть себе.
• Будьте уважні до себе: це допоможе своєчасно помітити перші симптоми втоми.
• З'ясуйте, що саме вас тривожить та зачіпає за живе.
• Припиніть шукати в роботі щастя або порятунку.
• Знаходьте час не тільки на робоче, а і на приватне життя.
• Припиніть жити життям інших. Живіть своїм власним. Не замість людей, а разом з ними.  
• Якщо вам дуже хочеться комусь допомогти або зробити за нього роботу, запитайте себе: чи так це йому потрібно? Може, він впорається сам?
• Сплануйте свій день.
• Робіть «тайм-аути». Для забезпечення психічного та фізичного благополуччя  дуже важливо відпочивати від роботи та інших навантажень.
• Навчіться керувати своїми емоціями.
• Відмовтеся від думки, що у вас щось не вийде. Якщо Ви думаєте так, то це може стати істиною, оскільки  ви самі переконаєте в цьому інших.
• Усміхайтеся, навіть якщо Вам не дуже хочеться.
• Робіть фізичні вправи не менше 30 хвилин на день.
• Вмійте сказати “НІ”.
• Вживайте вітамін Е.

Дуже важливо навчитися контролювати свої думки та емоції. Варто пам’ятати:  має значення не те, що з нами відбувається, а те, як ми це сприймаємо.